Інтернет газета

Мороз Олександр Олександрович

0 137

Мороз Олександр Олександрович — політик і громадський діяч, двічі Голова Верховної Ради України, народний депутат України п’яти скликань.

Народився 29 лютого 1944 року в с. Буда Київської області. Закінчив Українську сільськогосподарську академію, спеціальність – “інженер-механік”, а також Вищу партійну школу. Служив в армії солдатом. Має 12-річний стаж роботи за спеціальністю. Був на профспілковій і партійній роботі.

З 1990 по 2007 рік — народний депутат України. Створив і очолював першу більшість у парламенті. У 1994 році обраний головою парламенту. Всупереч волі тодішнього президента забезпечив ухвалення парламентом Конституції України.

У 2000 році оприлюднив плівки майора Мельниченка із записами розмов високопосадовців про журналіста Георгія Гонгадзе. Став одним із засновників «Форуму національного порятунку», організатором акцій «Україна без Кучми», «Повстань, Україно!».

Під час Помаранчевої революції, щоб не допустити «третього приходу» Л. Кучми, підтримав кандидатуру В. Ющенка. (Згодом той від своїх зобов’язань відмовився). Ідеолог політреформи 2004 року, внаслідок чого Україна з президентсько-парламентської стала парламентсько-президентською республікою.

У 2006 році вдруге був обраний головою парламенту.

Звань не добивався. Від нагород відмовився. Хабарів не брав і не давав. В інших цінує порядність і професіоналізм.

Основний принцип — «Будь самим собою. Здолай себе!»

Освіта

У 16 років закінчив Ківшоватську середню школу в Таращанському районі Київської області. Разом з атестатом зрілості (одна «четвірка» з астрономії) отримав посвідчення комбайнера.

З 1960 по 1965 рік — студент Української сільськогосподарської академії, спеціальність інженер-механік.

З 1983 по 1985 рік заочно навчався у Вищій партійній школі при ЦК КПУ. Диплом політолога з відзнакою.

З листопада 1965 по грудень 1966 служив в армії солдатом.

Робота

1965 р. — інженер Емільчинського райоб’єднання «Сільгосптехніка» в Житомирській області.

1966—1974 рр. — викладач, завідувач відділення механізації Таращанського радгоспу-технікуму.

1974—1976 рр. — на інженерних посадах у Таращанському районному і Київському обласному об’єднаннях «Сільгосптехніка».

1976—1990 рр. — на партійній і профспілковій роботі:

  • завідувач сектору механізації Київського ОК КПУ;
  • заступник завідувача відділу сільського господарства;
  • секретар обласної ради профспілок;
  • перший секретар парткому обласних організацій та установ;
  • завідувач аграрного відділу Київського ОК КПУ.

З 1990 по 2007 рр. — народний депутат України (секретар, заступник голови Комісії з питань АПК, голова Комітету з питань АПК, член Комітету з питань правової політики, голова парламентської фракції соціалістів, Голова Верховної Ради України (1994—1998 рр .; 2006—2007 рр.).

Член Соціалістичної партії, ініціатор її створення в 1991 р.

Захоплення

Музика — хоровий спів: «Піккардійська терція», «Хор Турецького»; джаз: «Джаз-бенд А. Фокіна»; улюблені виконавці: Г.Отс, М.Кристалінська, Л.Зикіна, М.Магомаєв, Ю.Гуляєв, Л.Паваротті, Д.Гнатюк, Д.Хворостовський, В.Меладзе, Т.Гвердцителі, Н.Матвієнко, О.Чубарєва, І.Красовський… інструментальна музика і пісенні мелодії: Р.Паулс, О.Пахмутова, Д.Тухманов, Д.Дассен, К.Меладзе, Ніколо.

Література — улюблені автори: Т.Шевченко, М.Гоголь, Л.Толстой, О.Пушкін, А.Фєт, С.Єсенін, К.Паустовський, Т.Драйзер, М.Шолохов, брати Тютюнники, Я.Гашек, І Ільф і Є Петров, Е.-М Ремарк, В Распутін, Ч Айтматов, Р Рождественський, Л Костенко, Б Олійник, Ю Мушкетик, А.Дімаров, М.Вінграновський, Л.Талалай, М.Шевченко, В.Лис, Т.Севернюк, Н.Гуменюк, А.Дементьєв, В.Каліниченко, В.Черепков…

Близькі фільми — «Москва сльозам не вірить», «Небеса обітовані», «Покровські ворота», «Біле сонце пустелі», «Любов і голуби», «В бій ідуть одні «старики», «Осінній марафон», «Чудові шахраї»…

Дозвілля: рибалка, шахи, силова фіззарядка (все життя), футбол і бокс (уболівальник).

Творчість

Член Конгресу українських літераторів. Автор 30-ти книг (поезія, проза, публіцистика, переклади), співавтор і організатор випуску десятка антологій, лауреат 8-ми міжнародних літературно-мистецьких премій. Книги видавалися українською, російською, англійською, кримськотатарською мовами. На авторські тексти написано більше 50 пісень О.Чухраєм, Ніколо, В.Домшинським, М.Гаденком, О.Лавринчуком, А.Фокіним, С.Городинським та ін. Випущено два диски. Виконавці пісень — н.а. О.Василенко, І.Попович, А.Кудлай, Н.Бучинська, С.Мирвода, С.Макаренко, Я.Михайлович, П.Мрижук та ін., Черкаський народний хор. Дві пісні віднесені до золотого фонду українського радіо. Двічі був переможцем українських радіофестивалів.

На радіо «Культура» 12 років веде авторську передачу «Обличчям до вогню».

Сім’я: дружина, дві дочки (старша — викладач музики, молодша — підприємець), п’ятеро онуків (четверо закінчили університети і працюють, молодша — студентка), росте правнук.

Центр сім’ї, незважаючи на стан здоров’я, — дружина Валентина Андріївна. Діти і внуки між собою дружать. Випробування, які трапляються, намагаються долати разом.

 

Коментарі
Завантаження ...